Статті

Переваги асинхронних двигунів

Асинхронні двигуни мають чітко визначені переваги, зокрема простоту конструкції, адже вони не містять щіток і колектора. Це робить їх менш вибагливими в експлуатації і забезпечує їх довговічність, якщо дотримуватись регламенту технічного обслуговування. Проте, основний недолік цих машин полягає у необхідності трифазного живлення. Але це не зменшує можливостей їх використання в побутовій мережі 220 В з однофазним живленням.

Основи теорії трифазного живлення

Трифазна мережа складається з трьох однофазних ліній живлення, що мають фазовий зсув у 120 градусів. Обмотки двигуна фізично розташовані одна відносно одної так, щоб струм послідовно протікав через першу, другу і третю обмотку. Саме це створює крутний момент, який обертає ротор двигуна.

Коли асинхронну машину підключають до однофазної мережі, необхідно імітувати наявність ще двох фаз. Існують різні способи досягнення цього, зокрема конденсаторна затримка, яка все ще використовується. Але такі методи часто призводять до суттєвих (іноді перевищуючих 30%) втрат потужності і зниження ККД двигуна. Наразі більш прийнятними стали методи підключення через перетворювач частоти (ПЧ), що вважається оптимальним варіантом.

Режими роботи асинхронних двигунів

Асинхронні двигуни працюють у двох основних режимах: «зірка» та «трикутник», які отримали свої назви від способу з'єднання обмоток. У режимі зірки, незважаючи на міжфазну напругу 380 В, до кожної обмотки подається лише 220 В, що обумовлює менші пускові струми. Проте ця схема обмежує потужність двигунів, тому зазвичай її використовують для малопотужних пристроїв.

У режимі трикутник кінці обмоток з'єднані між собою, що забезпечує напругу 380 В між ними. Це надає змогу забезпечити великі струми і підключати потужні двигуни, що перевищують 7,5 кВт.

Комбінований режим зірка/трикутник дозволяє зменшити пускові струми і підвищити крутний момент при запуску (зірка), після чого включається трикутник, оптимальний для потужних двигунів. Перемикання між режимами зазвичай відбувається автоматично, наприклад, за допомогою реле часу.

Функції перетворювача частоти (ПЧ)

Перетворювач частоти (ПЧ) — це пристрій, який перетворює синусоїду 50 Гц в ряд імпульсів з частотою до 1 кГц. Це дозволяє регулювати швидкість обертання ротора, здійснювати плавний старт машини, а також забезпечувати стабільну роботу без втрати номінальної потужності. Сучасні ПЧ, такі як ESQ-A500-021, можуть автоматично перетворювати одну фазу на три повноцінні фази 220 В/50 Гц, що спрощує підключення трифазних навантажень до побутової мережі.

• Захист від короткого замикання, перевантажень и стрибків напруги, з забезпеченням аварійного відключення навантаження;
• Індикування основних параметрів роботи двигуна, з можливістю їх збереження;
• Оптимізація енергоспоживання відповідно до навантаження та реалізація запуску з високим моментом.

Крім того, підключення через ПЧ зменшує шум і температуру обмоток двигуна, що сприяє продовженню терміну експлуатації приладу.

Єдиний недолік використання ПЧ для живлення асинхронних двигунів — обмеження потужності до 4 кВт. Проте для більшості потреб, що вимагають підключення трифазних машин до 220 В, цього цілком достатньо, адже більшість таких приладів оснащується силовими агрегатами потужністю до 1,5 кВт.

• замикання між обмотками
• обрив обмотки
• міжвиткове замикання
• замикання обмотки на корпус

Визначення та вибудовування найвідповідніших платформ Інтернету речей (IoT),