Без впровадження автоматичної системи водопостачання важко уявити комфортне життя в заміському будинку без централізованого водопостачання. Одним із ефективних рішень цього питання є установка насосної станції. Більшість заміських будинків мають на своїй території колодязі, глибиною до дзеркала води більше 15 м. Процес установки насосної станції передбачає занурення насоса в шахту колодязя (воду), а до нього підключається труба, що йде до спеціального накопичувального бака (гідроакумулятора) через реле тиску. Схема роботи виглядає наступним чином: вода – насос – трубопровід – реле тиску – гідроакумулятор – система водорозподілу з кранами. У цій статті розглянемо один із ключових елементів цієї системи – занурювальний насос.
Насоси
Готові насосні станції, які можна придбати в магазинах, часто не підходять для водопостачання заміського будинку, оскільки їх основа – звичайний відцентровий насос, призначений для роботи на поверхні. Припустимо, ми розмістимо таку станцію біля колодязя і опустимо шланг для закачування. Якщо відстань до дзеркала води менша ніж 10 м, насос зможе її перекачувати, але якщо глибина більша – це буде неможливо. Причина полягає в тому, що кожні десять метрів глибини створюють тиск в 1 атмосферу, який протидіє створюваному насосом вакууму. Таким чином, на нашій планеті неможливо підняти на поверхню стовп води вище 10 м. На практиці ж допустима глибина становить 5-7 м. Частково подолати цю межу дозволяють інжекторні насоси, але їх установка не завжди доцільна для побутових насосних станцій.
Натомість, занурювальний насос для насосної станції працює за іншим принципом. Такі моделі мають герметичний корпус і залитий смолою витяг силового кабелю, що дозволяє їм працювати під водою. До корпусу насоса підключається труба або шланг, а за допомогою спеціальних вух насос фіксується на тросі, що утримує його.
Глибина занурення вказана в специфікації і зазвичай не перевищує 2 метри.
Різноманіття рішень
Занурювальні насоси розрізняються за принципом роботи, характеристиками та вартістю. Найдешевші з них – вібраційні. Усередині корпусу розміщений електромагніт у формі букви «П». Одна частина залита смолою, а інша є рухомою. При подачі напруги виникає магнітне поле, що притягує рухому частину з поршнем, що відкидає всю систему. Система клапанів дозволяє воді надходити до виходу, в результаті чого вода піднімається вгору через штамповані канали в корпусі. Конструкція вібраційного насоса є дуже простою.
Переваги вібраційного насоса в складі насосної станції:
- Низька вартість: вартість вібраційного насоса зазвичай в 5-6 разів нижча, ніж у його відцентрових аналогів;
- Простота ремонту та обслуговування, яке можна виконати самостійно;
- Невисока споживана потужність, що рідко перевищує 300 Вт, що дозволяє зекономити витрати на електроенергію.
Проте, вібраційні насоси не завжди доцільні за такими причинами:
- Вібрація під час роботи передається на стінки колодязя, що може призвести до необхідності чистки;
- Вібрація може негативно впливати на свердловини, руйнуючи ізоляцію між кільцями;
- Якщо гідроакумулятор розташований у будинку, то шум працюючого насоса може бути досить чутним;
- Систематичний контроль стану гумових поршнів і клапанів є необхідним;
- Залежність від параметрів електромережі: перевищення або зниження напруги може негативно вплинути на роботу насоса.
Наступний тип насосів – шнекові. Усередині корпусу розташований «черв'як», подібний до м'ясорубок. Головний недолік – недовговічність матеріалу «черв'яка». В останню чергу, найпопулярнішими є відцентрові занурювальні насоси. Вони використовують систему коліс, що штовхають воду вгору. Метал або полімери використовуються в їх виготовленні. Якісна модель може працювати без вилучення з колодязя до 7 років. Нажаль, їх споживана потужність перевищує 1 кВт, а вартість – це приблизно рівень місячної зарплати середньостатистичного міського жителя.